Причини проявів дитячої агресії

Згідно з численними дослідженнями, в сучасному світі прояви дитячої агресивності є однією з найбільш поширених форм порушення поведінки, з якими доводиться мати справу дорослим - батькам і фахівцям (педагогам, психологам, психотерапевтам). Сюди відносяться спалахи дратівливості, неслухняність, надмірна активність, войовничість, жорстокість. 

У переважної більшості дітей спостерігається пряма і непряма вербальна агресія - від скарг і агресивних фантазій ("Зараз прийде Ба-бай і тебе забере!"), До прямих образ і погроз ("Ти - потвора", "Ну й дурень ти!", "Зараз як дам боляче!"). У багатьох дітей відзначаються випадки змішаної фізичної агресії - як непрямої (руйнування чужих іграшок, псування одягу однолітка, що лежить біля його ліжка і пр.), так і прямої (діти б'ють однолітків кулаком по голові або особі, кусаються, плюються і т. п. ). Така агресивна поведінка завжди ініціативно, активно, а іноді й небезпечно для оточуючих, і тому вимагає грамотної корекції.

Основними причинами проявів дитячої агресивності є:

 - Прагнення привернути до себе увагу однолітків;

 - Прагнення отримати бажаний результат;

 - Прагнення бути головним;

 - Захист і помста;

 - Бажання ущемити гідність іншої з метою підкреслити свою перевагу.

У дітей, як і у дорослих, існує дві форми прояву агресії: недеструктивна агресивність і ворожа деструктивність. 

Перша - механізм задоволення бажання, досягнення мети та здібності до адаптації. Вона спонукає дитину до конкуренції в навколишньому світі, захисті своїх прав та інтересів і служить для розвитку пізнання і здатності покластися на себе.

Друга - не просто злісне і вороже поведінка, але й бажання заподіяти біль, отримати задоволення від цього. Результатом такої поведінки зазвичай бувають конфлікти, становлення агресивності як риси особистості та зниження адаптивних можливостей дитини.
Хочу запропонувати нам разом розібратися в цій важливій темі, переглянувши цикл лекцій Катерини Мелютиной "Про дитячу агресивність". 
Перша лекція